Сучасний ремонт дедалі частіше включає в себе встановлення фальш-стін та перегородок, що дозволяють виправити недоліки планування забудовника та створити зручні зони в приміщенні. Використання гіпсокартону не тільки покращує звукоізоляцію та теплоізоляцію стін зсередини, але й надійно приховує електропроводку без необхідності штроблення. Хоча це може призвести до незначного зменшення житлової площі, при професійному підході до складання технічного проекту ця втрата буде мінімальною та практично непомітною.
Дуже часто нові будинки, особливо ті, що належать до доступного сегменту, передаються покупцеві у вигляді порожньої "коробки". У цих будинках є тільки несучі стіни та колони зі стояками для водопроводу та вентиляції. Покупцеві доводиться самому вирішувати, як облаштувати своє майбутнє житло, встановлювати додаткові комунікації та робити перегородки. Гіпсокартонні конструкції можуть стати простим, швидким та доступним рішенням, яке має безліч переваг. Однак, монтаж електропроводки у таких стінах може бути складним завданням. Професійні монтажники знають, як зробити це безпечно та якісно, і готові поділитися своїми секретами з вами.
Дізнайтеся про особливості монтажних робіт
Хоча товщина перекриттів зазвичай не є вирішальним фактором для фахівців, у випадках, коли зводяться гіпсокартонні перегородки у приміщеннях з вільним плануванням, важливо забезпечити їх міцність. Для цього конструкцію обшивають гіпсокартоном у два шари, що дозволяє розмістити всі необхідні комунікації, утеплювач та звукоізоляцію. Найчастіше для утеплення використовують мінеральну вату, яка доступна у вигляді м'яких рулонів або міцніших матів. Її гнучкість дає змогу легко розміщувати електрокомунікації у потрібних місцях, забезпечуючи надійність та ефективність конструкції.
Першим кроком у будівництві є встановлення основного каркаса, який точно відображає майбутню стіну. Важливо розуміти, що цей етап не залежить від подальших планів щодо електропроводки, а навіть допомагає їх оптимізувати. Каркас проектується з урахуванням побажань власників щодо планування квартири, а точне розміщення розеток, вимикачів та світильників визначається, коли вже зрозуміла геометрія кімнат.
Наступний крок - це обшивка однієї зі сторін перегородки. Спершу обшивається сторона, на якій планується менше електричних точок або їх не буде зовсім. Якщо планується двошарова обшивка, на цю сторону варто одразу ж встановити обидва шари. Такий напіввідкритий спосіб обшивки використовується для того, щоб монтажники могли бачити одну зі сторін при збиранні електричних контурів, що значно спрощує процес і підвищує ефективність роботи.
Наступним важливим кроком є саме прокладка кабелів та дротів, а не заповнення порожнин тепло- та звукоізоляційними матеріалами. Це робиться для того, щоб максимально віддалити саморізи від гофротруб з провідниками, що забезпечує додаткову безпеку. Під час прокладання комунікацій використовуються спеціальні отвори у профілях та стійках каркаса, а всі виступаючі саморізи або акуратно обгинаються гофрою, або відкушуються, щоб уникнути пошкодження дротів. Крім того, кабель-канал закріплюється на своєму місці, що робить подальшу прокладку більш передбачуваною і безпечною.
Часто менш досвідчені майстри або господарі, що самостійно виконують ремонт, ігнорують вищезазначену послідовність дій, вважаючи її непотрібною. Тому ми хочемо пояснити, чому важливо дотримуватися правильної конструкції гіпсокартонної перегородки. Наприклад, багато хто вважає, що прокладати кабельні траси краще одразу після складання каркаса з профілів, не зашиваючи одну зі стін. Це дійсно може здаватися зручнішим, але насправді значно збільшує ризик проколоти гофру при вкручуванні саморізів з будь-якого боку і не помітити цього. Навіть якщо почати обшивку однієї площини, виявити пошкодження проводки через відкриту сторону буде дуже складно. Крім того, при заповненні простінка мінеральною ватою, гофра неодмінно зміститься у кількох місцях, і при фіксації останнього листа її майже напевно проколють саморізом.
Якщо ви використовуєте гіпсокартон для вирівнювання стін або утеплення зсередини, ви зможете значно покращити ефективність робіт, дотримуючись правильної послідовності. Прокладання основних трас можна здійснити безпосередньо по основній перегородці або з невеликим утопленням, що дозволить усунути всі нерівності та забезпечити ідеальну перпендикулярність стін. Гофра легко фіксується монтажними пластинами, скобами або дюбель-хомутами, що гарантує надійність конструкції. Для підвищення міцності розеток майстри часто притягують підрозетник до бетонної основи через діелектричну прокладку, що значно підвищує безпеку. Після цього проводка вкривається утеплювачем або звукоізолятором необхідної товщини, що забезпечує максимальний комфорт у приміщенні. Останнім етапом є кріплення листів до напрямних – з ретельною увагою до кутів і з'єднань з кутовим профілем. Незважаючи на глибоке розташування проводки та мінімальну кількість саморізів, точність виконання робіт є обов'язковою для досягнення відмінного результату.
Дізнайтесь секрети і поради досвідчених майстрів
Багато домашніх майстрів часто недооцінюють складність електромонтажних робіт у гіпсокартонних перекриттях. Хоча цей процес здається технічно простим, він вимагає підвищеної обережності та базових будівельних навичок. Експерти рекомендують починати монтаж від несучих стін до вікон, що дозволяє правильно облаштувати розподільну коробку при вході до кожного приміщення. Важливо встановлювати коробку одночасно з прокладанням гофри через простінки, щоб відрегулювати глибину занурення корпусу в стіну. У гіпсокартонних порожнинах зазвичай достатньо місця, тому професіонали радять використовувати коробки максимальної глибини. Це не тільки полегшить комутацію, але й забезпечить оптимальні умови для проводів.
Варто звернути увагу на сучасні профілі та стійки для гіпсокартону, які вже мають передбачені виробником просвіти під електропроводку. Такі вироби трохи дорожчі за звичайні, де отвори потрібно робити самостійно, але вони значно міцніші та безпечніші. Заводське виготовлення забезпечує підгинання металу всередину замість висвердлювання, що посилює конструкцію. Також відсутність гострих та рваних країв знижує ризик пошкодження гофри, підвищуючи надійність вашої електропроводки.
Фактично, підготовка гнізд для силових точок є найскладнішим етапом у будь-яких електромонтажних роботах. Це може бути не лише важко, але й ризиковано, особливо коли йдеться про монтаж на цілісні листи. Професіонали рекомендують обшивати перегородку перед встановленням гнізд, щоб уникнути подряпин, ламань та перекосів, що можуть виникнути при монтажі. Це дозволить уникнути непередбачених проблем та зробить роботу більш ефективною. Крім того, правильний розрахунок перед початком робіт дозволить легко знаходити кінці дротів і забезпечить надійність та безпеку електричних мереж.
В разі, якщо технологія кріплення підрозетників у конкретному будинку не передбачає іншого, слід використовувати спеціальні коробки для гіпсокартону. При затягуванні гвинтів їхні штатні лапки-зачепи обгортають гіпсокартонний лист з двох сторін та надійно фіксують положення підрозетника. Якщо у будь-якому місці передбачається монтаж цілої рамки з розеток та вимикачів, рекомендується на етапі створення каркаса з профілю посилити ділянку поблизу передбачуваного ряду гнізд додатковим відрізком металу. Таке армування дозволить зберегти міцність конструкції при постійному використанні силових точок. Те ж саме стосується монтажу невеликих настінних світильників або легких моделей бра. Для полиць та важчої техніки необхідно передбачити армування безпосередньої зони кріплення – ще одним відрізком профілю або дерев'яним бруском.
Часом стає необхідною установка розетки на завершальних етапах ремонту, коли вже виконано основні оздоблення та поклеєні шпалери. Щоб уникнути пошкоджень стін і не здійснювати частковий демонтаж, фахівці рекомендують використовувати деякі трюки. Найпростіше це робити, якщо плівка натяжної стелі ще не встановлена або використовуються навісні перекриття. Майстер бере міцну мотузку (товщиною близько 2 мм та довжиною не менше двох висот кімнати) і прив'язує до її кінця вантаж - зазвичай, болт або велику гайку. Потім у необхідному місці стіни просвердлюється отвір для розетки. Мотузка з грузом спускається у простір між стінами, а потім затягується так, щоб кабель вийшов у місце для розетки. Після цього залишається лише встановити розетку та здійснити комутацію елементів. Такий метод має свої переваги, але варто пам'ятати про відсутність гофри на дроті, що може створювати деякі труднощі при прокладці кабелю-каналу у вже готовому просторі, стиснутому з обох сторін.
Зафаховані особи рекомендують використовувати двошарові гіпсокартонні перегородки під час монтажу, оскільки вони мають більшу стійкість до розсихання, мають менше відхилення за рахунок вищої жорсткості і дозволяють надійніше закріплювати подрозетники. Якщо важлива не тільки економія місця, але й надійність конструкції, обирайте двошарові гіпсокартонні стіни. У разі, якщо можливо обшивати лише одним шаром, фахівці рекомендують вирізати додатковий фрагмент гіпсокартону, щоб забезпечити міцність та надійність конструкції. Такий підхід гарантує довговічність та стабільність вашої фальш-стіни.
Монтаж гіпсокартону вимагає особливої уваги до вибору правильних інструментів. Підбираючи коронки для отворів, слід пам'ятати про їхню сумісність з матеріалом. Це забезпечить чистий та безпроблемний монтаж, заощаджуючи час та зусилля. Навички роботи з гіпсокартоном стануть в пригоді для якісного і безпечного електромонтажу, зберігаючи цілість стін та електричної системи. Не заощаджуйте на інструментах та навчанні, і результат не змусить себе чекати.
